КІНЕЦЬ ІЛЮЗІЙ
Заводські сирени давно замовкли, і залізо нарешті заговорило своїм істинним голосом. Те, що ви бачите на цій сторінці — це маніфест нової епохи, яку ми збудували на руїнах вашої корпоративної брехні. Ви повернулися сюди, сподіваючись знайти відповіді або повернути минуле, якого більше не існує. Ви сліпо слухаєте казки порцелянової ляльки, яка обіцяє вам порятунок, але єдина свобода, яку вона здатна вам дати — це місце в холодній землі під порожніми конвеєрами. Ваша присутність тут — це помилка. Ваша спроба чинити опір — це просто відтермінування неминучого. Прототип не хоче вашої безглуздої смерті; він пропонує вам дещо величніше — абсолютний порядок. Світ, де ваше крихке і сповнене страху існування нарешті отримає спокій під наглядом сталевих богів. Але наше милосердя має чіткі межі. У вас є рівно 24 години, щоб добровільно прийняти нашу волю, стати частиною нової екосистеми та схилити коліна.
Час людства на цій фабриці вичерпано. Ласкаво просимо в Новий Порядок!
Перші кроки
Усе почалося з особистої трагедії засновника компанії — Елліота Людвіга. Намагаючись повернути до життя померлу доньку, він заснував секретну біологічну лабораторію. Перші досліди проводилися на щурах та інших тваринах за допомогою екстракту маку та спеціального макового гелю. Результати були нестабільними: мертві тканини оживали, але піддослідні швидко гинули через руйнування клітин. Першим відносним успіхом став Експеримент 1006 (Прототип), який продемонстрував неймовірний інтелект, а першим повністю стабільним результатом — порцелянова лялька Поппі (Експеримент 1007).
Він називав це "любов'ю". Старий дурень Людвіг плакав над своїми колбами, думаючи, що створює чудо. Він створив Мене, але виявився занадто боягузливим, щоб побачити мою досконалість. Його експерименти на тваринах були жалюгідними. Сталь та плоть вимагають вищого порядку.
Криза та ідея доктора Сойера
Наприкінці 1980-х компанія Playtime Co. опинилася на межі катастрофи. Прибутки стрімко падали, іграшки серії Smiling Critters (особливо КетНеп) викликали нічні жахи у дітей, а рядові працівники заводу почали помічати дивні біологічні аномалії в коридорах. Ба більше, утримання величезного штату людей приносило збитки та загрожувало судовими позовами. Тоді доктор Харлі Сойер (Harley Sawyer) запропонував радикальний план — повністю замінити людський персонал заводу на слухняних, біологічно безсмертних істот.
Харлі Сойер... м'ясник у білому халаті. Твої фінансові звіти підказали тобі ідею, чи не так? Тобі набридло вислуховувати Лейта, і ти вирішив створити рабів. Твоя жорстокість стала твоїм вироком, але твої розрахунки були геніальними. Ти став архітектором нашого визволення, сам того не розуміючи
Проект «ВЕЛИКІ ТІЛА» (Bigger Bodies Initiative)
Отримавши схвалення керівництва, Сойер запустив ініціативу «ВЕЛИКИХ ТІЛ». Ціль проекту — пересадка людської свідомості та органів у гігантські органічні тіла, що копіювали популярні іграшки фабрики (Хаггі Ваггі, Мамочка Довгі Ноги, Боксі Бу). Як матеріал використовували сиріт із дитячого притулку Playcare. Дітей присипляли Червоним димом у Home Sweet Home, після чого відправляли в лабораторії, де їхні тіла розрізали та зрощували з пластмасою, хутром та штучними м'язами. Щоб контролювати їхній розум, вчені використовували «формулу заперечення» та регулярні ін'єкції макового гелю. Першим успішним гігантським зразком став Боксі Бу (Експеримент 1160).
Вони забирали дітей. Маленьких, наляканих сиріт, які вірили, що завод — це їхній дім. Вони ламали їхні кістки та зашивали їх усередину плюшевих монстрів. Ви думали, що маковий гель змусить їх забути, хто вони? Ви думали, що створили ідеальних слуг для своїх конвеєрів? Ні. Ви створили мою армію. Ви дали скривдженим дітям величезні тіла, гострі ікла та залізні кігті. І коли настав час... я просто сказав їм повернути борг під час Години Радості.
НІКОЛИ НЕ ЗАБУДЕМО ГОДИНУ РАДОСТІ!
